Жива огорожа, як елемент ландшафтного дизайну заміського будинку та дачі

Серед елементів ландшафтного дизайну особливе місце займають живоплоти. Вони є представниками так званого вертикального озеленення. Зазвичай побачити таку деталь можна межі ділянок. Вони покликані гармонійно вписатися у загальний вигляд саду, замінивши собою огорожу.

У живій зеленій огорожі багато різновидів, властивостей та особливостей, завдяки яким вона здатна вирішувати ряд практичних та декоративних завдань. Щоб мати гарну огорожу, необхідно з’ясувати її особливості та визначити майбутні завдання, які вирішуються таким елементом ландшафтного дизайну.

Різновидів живих огорож безліч, як і ознак, за якими один вид відокремлюється від іншого. Останнім часом популярними стали вічнозелені огорожі. Для цього найкраще підходять західні туї, ялини, карликова сосна, ялівець, які згодом стануть чудовим тлом для основних квітучих та листяних рослин. Серед корисних властивостей такої огорожі:

• шумоізоляція;
• непрозорість;
• гарний зовнішній вигляд;
• поєднання з іншими рослинами;
• невибагливість у догляді.

Альтернативою вічнозеленим є листопадні огорожі. Непрозорості такої огорожі можна досягти, формуючи її з колючих чагарників або густовитих рослин. В іншому випадку огорожа втратить частину своїх можливостей, після того, як з неї опаде листя. Плюсом такої огорожі є безліч видів відповідних рослин:

• бузина;
• акація;
• верба;
• аронія;
• де Рен;
• сніжноягідник та інші.

Жива огорожа може бути формованою. Така огорожа підійде для садів із безліччю клумб, доріжок та інших елементів ландшафтного дизайну. За допомогою формованих насаджень можна створити чіткі форми на ділянці та забезпечити перспективу.

Для натурального виду саду більше підійдуть огорожі, що вільно ростуть. Використовувати це дизайнерське рішення краще у садах великої площі. Хорошим вибором для цієї огорожі будуть рослини, що погано переносять стрижку.

Такий різновид, як бордюрні огорожі несуть лише декоративний характер. Зазвичай це чагарники заввишки досягають півметра і призначені для оформлення клумб.

За способом посадки огорожі діляться на однорядні, дворядні та трирядні. Для однорядних найчастіше використовують густовитисті чагарники. Їх розміщують уздовж огорож, доріжок або використовують для розмежування зон ділянок. Дворядні посадки несуть розділову та санітарно-гігієнічну функцію. До їх складу входять як однотипні рослини, і зелень різних порід. Трирядні огорожі є найбільш складними, оскільки слід витримувати ярусність посадки. Рослини, що у першому ряду, мають бути найнижчими, а останньому – найвищими. Це ідеальний бар’єр для пилу та бруду і використовується він уздовж доріг, де спостерігається активний рух.

За своїм пристроєм огорожі діляться на однопородні та комбіновані. Однопородні незалежно від кількості рядів будуть складатися з рослин одного виду. Комбіновані можуть включати безліч рослин при цьому особливу увагу слід звернути на їх сполучуваність.

Шпалерний різновид огорож є одним з найскладніших. При цьому вона стане мальовничим елементом у саду чи парку на присадибній ділянці. Виглядають вони як однорядні посадки, пагони яких розташовані в одній площині. Для такої огорожі підійдуть лише специфічні рослини заввишки від одного метра:

• верба;
• яблуня;
• груша;
• глоду.

Ще одним особливим способом прикрасити сад є алея. Відрізнити її можна по посаджених з двох боків дерев. Зазвичай так виділяють пішохідні доріжки та навіть проїжджі частини. Для такої конструкції використовуються великопородні рослини.

Перед тим, як визначитися з типом живоплоту, потрібно виділити основне завдання, яке має вирішувати ця деталь ландшафтного дизайну. Серед них може бути:

• оформлення привабливих зелених стінок на ділянці;
• захист від візиту непроханих гостей;
• захист від шуму, пилу, вітру;
• зонування простору;
• маскування непрезентабельних архітектурних споруд чи господарських споруд.

Краще, щоб рослини для огорожі були невибагливими у догляді. Чагарники повинні добре зберігати форму без частої стрижки та витримувати сезонні перепади температур. До таких рослин належать:

• барбарис;
• глід;
• карагану;
• кизильник блискучий;
• спірея та інші.

Деякі рослини небажано використовувати. Серед них сортовий бузок, який через кілька років оголюється в нижній частині і втрачає свою красу. Також не варто садити калину, тому що ця рослина є дуже улюбленою серед шкідників, які до середини літа знищать всю красу цього чудового чагарника. Горобина, ірга, шипшина і декоративна малина схильні розростатися і займати своїм корінням великі простори. Їх краще використовувати для вільного огорожі і лише в тих місцях, де вони не заважатимуть іншим рослинам.

Живі огорожі зайняли своє місце у ландшафтному дизайні дуже давно. Ще понад тисячу років тому в Англії господарі обгороджували свої ділянки живою стіною з метою відокремити їх від сусідніх. Тоді міфи говорили, що у кронах рослин живуть казкові істоти, що оберігають спокій у будинку. Тепер зелені огорожі не тільки зберігають спокій на ділянках, але й створюють необхідний затишок, чистоту та відчуття захищеності.