види, як зробити своїми руками (фото)

Екран для ванної – це панель, яка здатна закрити собою непривабливий простір під чашею. Він допомагає приховати комунікації, організувати в надрах систему зберігання для різних миючих засобів, а також служить чудовим декоративним елементом, оскільки має безліч варіацій дизайну. Якими бувають екрани під ванною і як можна спорудити конструкцію самостійно – про це ми поговоримо у цій статті.

На сьогоднішній день можна зустріти у продажу найрізноманітніші екрани для ванни. За бажання порадувати себе чимось незвичайним і здивувати гостей можна звернутися до виготовлення на замовлення або зробити його самостійно, декорувавши конструкцію на свій смак. Головна відмінність екранів полягає у їх конструктивних особливостях, а також матеріалах виготовлення. Вибір останніх заслуговує на особливу увагу, оскільки саме від якості сировини залежатиме термін служби екрану.

Купуючи екран для ванни, потрібно чітко розуміти, що конструкція постійно перебуватиме в особливих мікрокліматичних умовах — на ній може негативно позначитися підвищена вологість і постійні перепади температур. Найбільш прийнятною сировиною на сьогоднішній день є:

Метал – у цьому випадку йдеться про алюмінієві екрани, які мають відносно невисоку вартість, але є досить міцними конструкціями. Також варто відзначити їхню легку вагу, простоту монтажу, а також можливість підібрати фактуру та колір екрану під оформлення ванної кімнати;

Деревина – найприродніший матеріал з усіх існуючих, що відрізняється екологічністю та чистотою. Незважаючи на те, що дерево проходить додаткову обробку антисептиками та хімічними просоченнями, що збільшують термін служби, деревина все одно залишається досить чистою сировиною;

Пластик – основна перевага пластику – це його мала вартість та великий вибір кольорів, які можуть бути як однотонними, так і з успіхом імітувати натуральні матеріали, наприклад, мармур. Заслуговує на увагу і довгий термін служби – як стверджує більшість виробників, при правильній експлуатації пластиковий екран для ванни може прослужити до 30 років. Деякі бояться використовувати матеріал у житлових приміщеннях через те, що він може плавитися та виділяти шкідливі речовини, проте зазначимо, що подібні явища можливі за досить високих температур, які відсутні у санвузлі;

МДФ — недорогий матеріал, але не має високої вологостійкості. Згодом плити можуть набухати і втрачати свій зовнішній вигляд, тому термін служби обмежується, як правило, трьома роками. Перевагою набуває різноманітність кольорів, здатність імітувати деревину, а також нескладний догляд;

Скло – використовується досить рідко. Незважаючи на те, що сучасні скляні екрани для ванни випускаються із міцного загартованого матеріалу, багато хто побоюється розміщувати їх у нижніх площинах ванної кімнати. До того ж, при використанні прозорого скла будуть видні всі «начинки» підванного простору і частина функцій екрана буде втрачена. Зовсім інша справа — панелі з кольорового скла або мають візерунки, ЗD-зображення. Такі моделі надійно приховують від сторонніх очей міні-комору та стануть чудовим декором приміщення;

Дзеркало – оригінальний тип оформлення, який не кожному по кишені. Та й доглядати за дзеркальною поверхнею непросто, крім того, розташоване в нижній частині кімнати, воно може бути схильне до ударів та інших механічних впливів. Але попри це шанувальників дзеркальних екранів досить багато. Достоїнствами дзеркальних конструкцій можна назвати приємний вигляд, а також створення візуального ефекту розширення простору;

Гіпсокартон — матеріал, з якого вийде чудовий екран під ванну в тому випадку, якщо правильно його вибрати, а саме — врахувати його вологостійкість. Гіпсокартонні конструкції нерідко стають простим, вигідним рішенням для складання екрану для ванни своїми руками, тому що матеріал досить податливий. Готові поверхні прикрашають різними оздоблювальними матеріалами: керамічною плиткою, вологостійкими шпалерами, панелями;

Тканина – найбюджетніший варіант, який нерідко виготовляється хазяйками в домашніх умовах, проте дозволяє стильно декорувати приміщення та приховати непривабливий простір.

Крім розглянутих матеріалів, часто трапляються їх поєднання. Наприклад, пластикові дверцята-купе з металевими напрямними, конструкція МДФ-каркаса та ПВХ-панелі та ін.

Екрани для ванни мають різні інтерпретації – вони можуть бути оригінальними висувними шафками, скриньками та іншими зручностями. В основному екрани можна умовно розділити на кілька видів:

Стаціонарні — нерухомі конструкції, які вдало служать опорою для ванни, проте експлуатувати внутрішній простір не вдасться. Найчастіше такі екрани мають невеликий люк, що дозволяє частково дістатися системи комунікацій у разі необхідності її ремонту. Виготовляють екрани для ванни з цегли або гіпсокартону, прикрашають плиткою, мозаїкою, ПВХ-панелями;

Відкриваються конструкції з дверцятами. Найчастіше внутрішній простір під ванною облаштовується як сховища різних миючих засобів, і система дверцят, що відкриваються, стає найбільш вдалим варіантом. Крім того, у разі будь-яких поломок відкриті конструкції надають більший доступ до комунікацій;

Похилі – суцільні екрани для ванни, що мають невеликий кут нахилу, що дозволяє легко стікати воді та конденсату, а також служить відступом на підлозі для ніг;

З місцем для ніг – такі екрани для ванни відносяться до стаціонарних «глухих» моделей, що представляють рівне полотно зі спеціальною виїмкою (нішою) в тому місці, де стоятиме людина під час здійснення водних процедур, дрібної постирки або інших дій.

Важливим моментом є вибір дверцят — вони можуть бути розсувними або орними. Які з них обрати – залежить від особистих уподобань господарів, а також габаритів приміщення. Для маленької ванної кімнати краще придбати екран для ванни з так званими дверцятами-купе, де стулки переміщаються двома напрямними і не займають при відкритті простір перед ванною.

Щоб зробити екран для ванни своїми руками, спочатку будують рамку з брусів або металопрофілю, яка буде основою. Для цього проводяться точні виміри, а на поверхні підлоги за допомогою крейди наносять лінії у місцях встановлення.

Коли конструкція готова, потрібно підібрати матеріал для обшивки. Найчастіше використовують вологостійкий гіпсокартон – на відміну від цеглини або пластику, з ним набагато простіше працювати. Тут потрібно врахувати один нюанс – товщину фінішного оздоблення, якою будуть оброблені гіпсокартонні панелі. Наприклад, якщо це буде керамічна плитка, конструкцію потрібно спочатку поглибити. У випадку тонких матеріалів (декоративна плівка, штукатурка), каркас встановлюється по схилу. Щоб вода безпосередньо не потрапляла на листи гіпсокартону, вони кріпляться до каркасу з розрахунком відступів по 1 см зверху та знизу. Полотна кріпляться шурупами, а потім повністю ґрунтуються. Далі слідує процес облицювання. Порожнечі (по 1 см) зверху та знизу необхідно закласти монтажною піною. Якщо ванна має нестандартну або кутову форму, можна використовувати як облицювання штукатурку або мозаїку.

Найпростіший екран для ванни можна зробити із тканини. Важливу роль відіграє вибір матеріалу, який має бути швидковисихаючим, водонепроникним. Такими полотнами можна обтягнути заздалегідь встановлений каркас або привісити їх у вигляді ширми.