Ванна в японському стилі Оригнальний східний інтер’єр та дизайн

Будівництво нового житла, капітальний ремонт старого завжди починаються з візуалізації бажаного результату. Від обраного варіанту залежить не тільки кошторис на майбутні витрати (який за відомою жартівливою формулою все одно в 2 рази перевищить початковий розрахунок), а й психологічний комфорт, або, як кажуть, якість життя, яка набагато важливіша за статусність і престиж (не сперечайтеся, це так!).

«Хочу інтер’єр у східному стилі!» — Висловлювання, яке мало що прояснює, швидше заплутує, тому відразу слід уточнює питання: «А що мається на увазі? (не зображення ж дракона на всю стіну, насправді…)».

Першими, хто розділив світ на Схід та Захід, були фінікійські мореплавці, потім античні Греція та Рим зарозуміло протиставили свої держави східним варварам. Сучасний термін означає велику територію – від Північної Африки до Далекого Сходу. Населення в кожній з розташованих тут країн має самобутню та найцікавішу культуру та особливі традиції, тому «Схід» – поняття географічно розтяжне, а стосовно інтер’єру позначатиме такі особливі характеристики, як

• організація простору,
• будівельні та оздоблювальні матеріали,
• кольорова гамма,
• кількість необхідних предметів обстановки їх зовнішній вигляд,
• методи декорування.

Східний стиль поділяється на «марокканський», «єгипетський», збірний «арабський», «перський», «індійська», «китайська», еклектично «азіатська». Серед усього цього різноманіття виділяється напрочуд лаконічний і витончений японський стиль. Щоб йому слідувати, зовсім не обов’язково купувати все від «madeinJapan», достатньо підібрати (а ринок у плані різноманітності пропозицій просто невичерпний!) схожі на вигляд і фактуру елементи, що гармонійно поєднуються один з одним.

Ванна кімната, створена японському стилі має бути ергономічною, тобто. максимально комфортною для фізичного та духовного стану людини, сприяти спочатку максимальному розслабленню та умиротворенню, а потім наповненню потужним зарядом енергії. У ванній кімнаті відбувається не просто відмивання бруду, а цілий обряд очищення, який стосується і тіла, і душі. У японській версії його можна порівняти з виконанням музичного твору, в якому присутні увертюра, експозиція, розробка, кульмінація та щасливий фінал. Для кожного етапу передбачено поділ на цільові зони:

Для перевдягання тут також розміщують раковини для вмивання.

Душовий відсік або кабінка (попереднє очищення з шампунем, милом та мочалкою).

Власне ванна (офуро), в яку набирається дуже гаряча (за мірками європейців вода – 40^о і більше) з ароматизаторами та пахощами (для повної релаксації). Щоб не остигала вода, використовується пічний підігрів знизу і кришка з гуми або дерева зверху.

Ванна особливої ​​прямокутної конструкції для очищення сухою парою (з використанням тирси, частіше кедрової).

Окрема зона для туалету.

Прилегла зона для чайної церемонії (VIP-варіант).

Зони відокремлюються розсувними перегородками (сидями), дерев’яними або скляними панелями, прозорою клейонкою, підняттям рівня підлоги (розміщення ділянок на подіумах) або послідовним розташуванням окремих частин.

Для оформлення інтер’єру в класичному японському стилі вибираються лише натуральні матеріали – дерево, камінь, скло, в сучасних випадках — інноваційні матеріали, але стилізовані під природні. Широко застосовуються кахлі (стіни, підлога), бамбук (Шпалери, перегородки, ширми, стельове покриття), рисовий папір (перегородки), плетені прути (ширми, перегородки). Оцинкований метал і акрил — данина сьогоднішньому дню, використовуються в основному для виготовлення ванн або стельових конструкцій у стилізованих інтер’єрах.

Центральний предмет банної композиції – ванна (види –офуро, фуро, фурако), яку прийнято приймати в положенні сидячи або напівлежачи (щоб гаряча вода не досягала області серця), тому традиційна купіль має бочкоподібну форму. Раніше для її виготовлення застосовувалося особливе дерево твердої породи (хіноку), стійке до вологи, що має антибактеріальні властивості, що перешкоджають впливу цвілі. Зараз це правило не є обов’язковим, можна використовувати сантехніку із звичних для європейців матеріалів.

Полиці з відкритими фасадами служать для розміщення банного приладдя або елементів декору.

Високий рівень японських технологій зачепив і такий консервативний простір, як ванна кімната, привнісши сюди електричні обігрівачі (відповідні всім нормам експлуатаційної безпеки у вологих приміщеннях), сушарки для рушників та лазневого одягу. Гармонійно вписатися в інтер’єр девайсам допомагає форма та колір.

Палітра в оформленні відповідає природній, що нагадує кольори землі, каміння, скель, піску, отже, це все відтінки коричневого, бежевого, пісочного, молочно-білого, перлинного. Обов’язково наявність контрастних основної гами кольорів – червоного чи зеленого, які руйнують монотонність та утворюють енергетичний акцент.

Декоруючи ванну в японському стилі, слід пам’ятати, що його головною цінністю є простір, елегантна простота, відсутність зайвих деталей. Можна обмежитись кольоровими комбінаціями, малюнком кахлю з рослинними візерунками в пастельних тонах, використанням гальки, фактурної плитки. Вибираючи скульптурну фігурку або настінне панно, краще зупинитися на одному варіанті. Елементом декору можуть стати циновки, килимки та живі рослини. Пейзаж за вікном може виявитися чудовою прикрасою інтер’єру, а без красивого вигляду можна скористатися плівкою з ландшафтним малюнком.

В ілюмінації використовують як природне світло, так і електричне обладнання з енергозберігаючими лампочками. Застосовуються настінні бра або стельові лампи. Точкове світлодіодне освітлення є елементом світлодизайну і служить виділення особливого предмета декору. Плафони стилізуються під старовину – паперові ліхтарики, свічки чи гасові світильники.

Для витриманого японського стилю пріоритетними є прості геометричні форми – прямокутні, рідше – овальні. Важливо дотримання симетричного розташування компонентів.

Простір, чисте повітря і м’яке тепло — необхідні складові дизайну, які дозволяють довго милуватися результатом роботи — створенням ванної в японському стилі.