Стільниця з натурального та штучного каменю – характеристики і фото

Кухонні робочі поверхні неодмінно повинні бути естетичними та практичними, зносостійкими та зручними. Однак далеко не всі привабливі матеріали є зручними в експлуатації та надійними. Тому і вибирають кам’яні стільниці, в яких чудовий зовнішній вигляд поєднується з безумовно високими показниками міцності. Камінь для створення кухонних робочих поверхонь може бути штучним чи натуральним – це впливає і на естетизм, і на технічні характеристики.

Природний камінь

Стільниці з натурального каменю завжди будуть виглядати благородно та розкішно.

Неможливо залишити без уваги і природний малюнок – стільниці з натурального каменю завжди відрізнятимуться один від одного, оскільки двох однакових плит у природі знайти неможливо. Головні характеристики таких робочих поверхонь – стабільність, довговічність, несприйнятливість до зносу та механічних пошкоджень.

Якщо ж говорити про характеристики загалом, то стільниця з каменю має такі переваги та недоліки:

• Термостійкість, що дозволяє розташовувати поверхню впритул до плити;
• Довговічність, зносостійкість — виробники стверджують, що стільниця з натурального каменю служить мінімум 12-17 років, але практично цей матеріал виявляється в рази довговічнішим (звичайно, якщо забезпечити йому належний догляд);
• Можливість легкого реставрування – подряпини, що утворилися, легко усуваються поліруванням;
• Велика вага – для установки знадобиться підготовка основи підвищеної міцності (приблизно таку ж за міцністю конструкції вимагає стільниця з бетону);
• Монтаж, розпилення виробу краще довіряти фахівцям;
• Висока ціна буде суттєвим недоліком у разі, якщо бюджет на ремонт обмежений.
• Крім того, не варто забувати, що камінь завжди буде холодним за відчуттями.

Найчастіше стільниця з каменю — це граніт або мармур. Також можливе виготовлення кухонних поверхонь з оніксу, габро (застиглої магми), кварцу.

Колір виробу залежить від того, в якому родовищі видобуто камінь. Наприклад, граніт Карелії та Уралу — зеленувато-сірий або сіро-коричневий, червонувато-коричневий із зеленими вкрапленнями, а ось у Казахстані та на Адріатичному узбережжі видобувають яскравіший граніт – червоний, рожевий, пурпурний.

Стільниця з граніту

Граніт може бути поверхнею з хитромудрими малюнками — вкрапленнями різного виду, а може виглядати лаконічно. Залежно від складності малюнка, варіюється і вартість матеріалу.

Взагалі, граніт славиться міцністю, дзеркальним блиском, різноманітністю кольорів. Дуже красиво виглядає кам’яна поверхня чорного кольору.

Він не боїться ні води, ні концентрованої побутової хімії, ні гарячого, а продукти можна нарізати без дошки. З цього каменю можна отримувати ідеально рівні гладкі стільниці навіть фігурної форми з нестандартними кромками.

Гранітна поверхня чудово уживається і з гладкими стінами, і з фартухом у вигляді цегляної кладки.

Сіра стільниця з цього каменю може вписатися не тільки в кухні класичного та близьких до нього стилів, вона чудово виглядає і в сучасних інтер’єрах (фото нижче ми знайшли на сайті stone-workshop.ru).

Стільниця з мармуру

А ось стільниці з натурального каменю, мармуру вважаються більш примхливими. Характеристики матеріалу в даному випадку такі:

• Стійкість до подряпин;
• Хороша полірованість;
• Пориста структура, через що барвники (вино, кава) можуть залишити на поверхні непрезентабельні плями.

Фото мармурових стільниць у традиційній для них класичній обстановці:

Мармур органічно виглядає як в інтер’єрі в стилі ретро, ​​так і сучасному модерні або скандинавському дизайні.

Цей камінь сам собою світлий, тому часто його поєднують з білим кухонним гарнітуром.

Дуже ефектно мармур контрастує із темними меблями.

З яким фартухом краще поєднувати таку стільницю? Найкращу пару в робочій зоні їй складе фартух із того ж мармуру, плитка «кабанчик» (цегляна кладка), біле скло.

Майте на увазі, що мармур може бути різних кольорів, наприклад, таких, як на наступних фото.

Щоб уникнути появи плям, мармур потрібно покривати спеціальним захисним засобом.

Штучний камінь для кухонних стільниць

Стільниця зі штучного каменю доступніша, набагато легша і простіша в монтажі, а зовні нічим не відрізняється від стільниці з натурального каменю, але вибір кольору поверхонь при цьому набагато ширший.

Отримують агломерат із суміші натурального каменю та акрилових смол, а потім склад наноситься на основу з фанери. Агломерат – абсолютно не пористий матеріал, а отже, повністю водостійкий. Він простий в обробці і може набувати навіть найскладнішу криволінійну форму. У такі стільниці з каменю можна вмонтовувати врізні мийки, які зараз входять у моду.

Деякі види штучного каменю дряпаються чи тріскаються від сильних ударів. Зате їх можна без проблем відновити, заливши місце пошкодження клеєм та відшліфувавши його.

Залежно від того, за якою технологією виготовляються стільниці зі штучного каменю, вони бувають кварцитовими (агломерат) або акриловими.

Так, стільниця з агломерату випускається на основі кварцової крихти, яка піддається високотемпературному вакуумному пресуванню. Він також включає пігменти, що дозволяють суміші змінювати відтінок. Сполучною в даному випадку є поліефірна смола. Важливо, що кварцових компонентів тут не менше 90%, а отже матеріал нічим не відрізняється від природного каменю. Тому з погляду співвідношення ціни та практичності натуральному мармуру краще віддати перевагу поверхні з агломерату.

Серед переваг такої стільниці з агломерату:

• Механічна міцність;
• Стійкість до високих температур;
• Стабільність кольорів.

Однак з такого композиту неможливо створити габаритну безшовну поверхню – якщо є необхідність у влаштуванні великих площ, то частини укладаються встик, як показано на цих фото:

Акриловий штучний камінь вважається найбюджетнішим у цьому сегменті матеріалів. Такі стільниці з каменю є пігментами і мінеральними наповнювачами в акриловій смолі. Ці поверхні можна стикувати одна з одною за допомогою спеціального клею. Потім місце стику полірується саме так забезпечується повна відсутність швів. Теплопровідність у таких виробів менше, ніж у стільниці з природного каменю, а значить, він буде теплим на дотик. Крім того, акрилові вироби бояться сколів менше, ніж стільниці з агломерату, а от дряпаються легше. Відсутня і стійкість до високих температур – розпечений посуд може залишити на такій поверхні сліди та стійкість до кислот або ацетону. Втім, акриловий камінь легко шліфується дрібним наждачним папером та полірується пастою ГОІ. А ось забруднення на такій поверхні рідкісні – структура акрилового каменю не пориста і для регулярного догляду буде достатньо мильної води.

Декілька рекомендацій щодо вибору

Перш ніж вибирати робочу поверхню, потрібно зіставити фактор «якість-витрати». На стільниці для кухні зі штучного каменю ціна безпосередньо залежить від товщини облицювального шару. Власне, товщина впливає лише на один експлуатаційний фактор – можливість неодноразових полірувань. Цікаво, що агломерат, найбільш наближений до природного каменю за властивостями, коштує дешевше за акрил.

Найстильніші кухонні стільниці зі штучного каменю – насичених темних відтінків (асфальт, графіт, шоколад). Однак на таких площинах (особливо якщо вони глянсові) добре видно всі подряпини. Таких недоліків позбавлені світлі вироби – світлі, сірі, кавові, кремові. До речі, палітра акрилових виробів набагато ширша.

Крім того, з акрилу виконують і стільниці найскладніших форм, а ось з агломерату це вийде далеко не завжди.

На сучасній кухні цілком буде прийнятна і стільниця з бетону — її можна заполірувати «під камінь», перетворити на граніт або облицьовувати плиткою.

Як провести монтаж поверхні

Кам’яні стільниці, як правило, дорогі, важкі та складні в установці своїми руками. Тому найкраще довірити її встановлення професіоналам. Щоб виріб не тріснуло через внутрішні напруги, його монтують тільки на повністю зібраний і добре закріплений кухонний гарнітур.

Стільниці з каменю монтуються в такій послідовності:

1. Поверхня фіксується на 4 кутах кухонного модуля (з зовнішньої сторони та з внутрішньої), після чого кріплення проводиться з кроком 0,5-1 м по периметру.
2. Для кріплення знадобляться пластикові дюбелі, шурупи-саморізи, якими фіксують пластини або монтажні куточки, або універсальний склад, що клеїть.

Якщо монтуються акрилові стільниці, то полотна з’єднують між собою втулками із шурупами, після чого шви додатково проклеюються.

3. Встановлюється пристінковий борт, для чого використовується силіконовий клей-герметик або стандартний клейовий склад.
4. Якщо поверхні необхідне шліфування, то її проводять тільки після монтажу та остаточного просушування всіх клейових швів.

(Оцініть матеріал! Вже проголосувало:13 Середня оцінка: 4,62 із 5)
Завантаження…

Підтримайте проект — поділіться матеріалом зі своїми друзями у соцмережах:

Читайте також: