Монтаж підрозетників та розпаювальних коробок
У ході здійснення ремонту квартири чи будинку одними з важливих та відповідальних робіт є електромонтажні. Від якості їх виконання залежить не лише безперебійна робота всіх електропобутових приладів у квартирі, а й безпека житла загалом. Починаються такі роботи з монтажу електроустановлювальних виробів. Сьогодні ми торкнемося питання пристрою підрозетників та розпаювальних коробок.
Влаштування підрозетників
Підрозетник, він же установча коробка є підставою для монтажу розеток і вимикачів.
Відповідно до правил протипожежної безпеки та будівельних норм і правил електрична проводка, а також розетки та вимикачі можуть бути двох видів: монтовані відкритим способом (на поверхні стіни) та прихованим (безпосередньо в стіну). У тому випадку, коли вся проводка у квартирі виконана відкритим способом (наприклад, у коробах) або при підключенні додаткового електроприладу, застосовуються зовнішні розетки/вимикачі.
Однак набагато частіше проводка виконується більш прихованим естетичним способом (наприклад, шляхом штраблення стіни), отже, розетки/вимикачі також монтуються в стіну. При такому способі встановлення відповідно до СНиП необхідно використовувати підрозетники.
Рекомендується монтаж підрозетників та розпалених коробок здійснювати одночасно з прокладанням електричних кабелів. У цьому випадку при розмітці проводки відзначаються місця майбутнього знаходження кінцевих пунктів (розетки/вимикачі) та вузлових станцій (розпайкові коробки).
Монтаж підрозетників
- Визначаємо висоту розташування майбутньої розетки/вимикача, а отже, місце встановлення підрозетника. Здебільшого це залежить від загального дизайн-проекту приміщення та задуму дизайнера. Одним з варіантів розміщення з погляду ергономіки є висота сімдесят сантиметрів від підлоги. Розетки можуть бути розміщені на висоті близько тридцяти сантиметрів від підлоги. За наявності в сім’ї маленьких дітей електроустановлювальні вироби монтують якомога вище. З погляду естетики всі вони повинні розташовуватися на одній висоті. Для кухні оптимальним є рівень трохи вищий за стол. Ще одне важливе правило: відстань не менше півметра від електроприладів та газових труб.
- Рисуємо контур майбутнього отвору підрозетника, приклавши його до стіни для зразка. Використовуючи дриль чи перфоратор із насадкою «коронка» виконуємо отвір у стіні. Розмір отвору залежить від матеріалу стіни. Якщо це бетон або цегла — діаметр повинен бути на три міліметри глибше і ширше за саму коробку. В цьому випадку вона фіксуватиметься за допомогою алебастру або гіпсу. Якщо матеріал стіни – гіпсокартон, то отвір має бути рівним коробці. У цьому випадку кріплення здійснюється за допомогою лапок підрозетника. З урахуванням такої різниці в монтажі підбираємо і вид підрозетника — «під штукатурку» або «під гіпсокартон».
- Пробуривши контур отвору за допомогою «коронки», перфоратор прибираємо і, використовуючи молоток і зубило, видаляємо залишки каменю і підрівнюємо дно. Якщо насадка «коронка» відсутня або форма отвору повинна бути не круглою, а квадратною — використовуємо перфоратор з алмазною насадкою по бетону, болгарку або бур по бетону.
- Після того, як отвір під підрозетник підготовлений, виконуємо штрабу – канавку для прокладання електричного кабелю. Штрабу заглиблюємо в отвір, щоб кабель проходив вільно. Надалі виламуємо спеціальні отвори на дні коробки, прикриття лючками, і вставляємо кабель.
- Очищаємо отвір від пилу, наносимо грунтовку. Для надійної фіксації коробки в монолітній стіні (цегла/бетон) використовуємо будівельний гіпс або гіпсовий клей (замішуємо до стадії м’якого пластиліну).
- Наносимо в отвір трохи підготовленої суміші. Вставляємо підрозетник і притискаємо пальцями. Невелика кількість клею має видавитись в отвори коробки.
- Замазуємо щілину між ним і отвором підготовленою сумішшю (гіпс, клей, алебастр) за допомогою шпателя. Після підсихання видаляємо залишком суміші шпателем.
- Після повного підсихання суміші видаляємо її з підрозетника, вирівнюємо і шліфуємо зовнішні краї. Підрозетник підготовлений для монтажу розетки або вимикача.
Пристрій розпаювальних коробок
Розпаювальна коробка, вона ж розподільна коробка є місцем знаходження та захисту з’єднань електричних проводів і кабелів.
Після монтажу розетки до підразетника до неї необхідно підключити електроживлення. Оскільки проведення окремого кабелю від розподільного щитка до кожного споживача недоцільно, виконують комутацію від магістрального дроту, підведеного до коробки розпаювання. Саме в ній з’єднуються електричні дроти, що йдуть до різних споживачів. Такий спосіб є естетично акуратним та безпечним.
Встановлюватися розпаювальні коробки повинні легкодоступних місцях – для зручності сервісного обслуговування. Доступ до проводів має бути швидким та безперешкодним. Кількість розпаювальних коробок в одному приміщенні не регламентована, але повинні враховуватися естетичні характеристики та доцільність. Місце розташування – зазвичай – під стелею. У вологих приміщеннях – душові, ванні кімнати – розпаювальні коробки розміщуються на зовнішній стіні, а не всередині.
Розпаювальні коробки можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. І, як і підрозетники, – під цеглу/гіпсокартон.
Монтаж розпаювальних коробок
- Перш ніж встановлювати розпаювальні коробки, створюємо мережу штраб, якими прокладаються електричні проводи і кабелі від електроустановлювальних виробів. Важливий момент при прокладанні проводки: лінії до розеток/вимикачів проводяться вертикально, а горизонтальні можуть розташовуватися в нішах, утворених стіною і плитою перекриття.
- Після виконання серії штрабів та підрозетників здійснюємо монтаж проводки, важливою частиною якої є пристрій розпаювальної коробки. Накладну розпаювальну коробку кріпимо до стіни за допомогою шурупів/дюбелів. Приховану коробку монтуємо безпосередньо у стіну. Порядок монтажу аналогічний установці підрозетників прихованим способом. У підготовлений отвір/нішу монтуємо коробку та фіксуємо алебастром/гіпсом.
- Завершуємо монтаж розпаювальної коробки, виконуючи комутацію проводів та кабелів. Наше завдання підключити велику кількість проводів до введення, тобто. магістральному кабелю, що містить три дроти: «фазу», «нуль» та «заземлення». Провіди, що йдуть до розеток, з’єднуємо за кольорами: «фазу» з «фазою», «нуль» з «нулем», «заземлення» із «заземленням» відповідно. Щодо проводів, що ведуть до вимикача, тут інший принцип. «Фазу» у напрямку вимикача, що з’єднуємо з «фазою» ланцюга освітлення, «нуль» освітлення з’єднуємо з «нулем» входу.
- Важливим у плані безпеки моментом монтажу є з’єднання дротів. Воно виконується двома методами: запаювання кількох проводів чи з’єднання клемами. Ізольовані дроти акуратно укладаємо в коробку та закриваємо, не замуровуючи, а залишаючи можливість для доступу.