красиві дерев’яні паркани на фото

Використання деревини для створення огорож – один із найдавніших способів захисту своєї території. Доступність матеріалу та відносна простота виготовлення зробили дерев’яні паркани в нашій країні найпоширенішим видом огорожі. З’являються нові будівельні матеріали, полегшені конструкції з відмінними технологічними якостями, але вірність натуральній сировині, можливості принаймні в деяких елементах ландшафтного дизайну ділянки чи двору бути ближчими до природи, переважують усі нововведення. Саме тому і в наші дні будівництво дерев’яного паркану є частим явищем для створення огорожі присадибної або дачної ділянки, великого заміського двору або маленького заднього дворика в приватному приватному житлі.

Одна з переваг дерев’яних огорож у тому, що їх можна звести самостійно, вибираючи при цьому рівень залучення – від початкової підготовки матеріалу з необробленої деревини до швидкого монтажу готових виробів. Паркан, виготовлений своїми руками – особлива гордість для будь-якого власника приватного житла з ділянкою. Але перш ніж вирушати до будівельних магазинів або шукати постачальника деревини, необхідно ознайомитися з усім спектром можливостей, що пропонує цей натуральний матеріал для виготовлення огорож. Отже, види дерев’яних огорож з точки зору зовнішнього вигляду.

Паркан є переплетення прутів і гілок, що кріпляться до вбитих у землю колінь. Якщо з давніх-давен такий спосіб огородження використовували для окреслення своєї ділянки селяни чи не на всій території нашої країни, але зараз такий паркан стає швидше декоративним елементом, мотивом такого стилістичного спрямування як рустикальне кантрі. Зробити своїми руками таку огорожу нескладно, але термін експлуатації відповідає витраченим матеріалам, силам та часу – він зовсім невеликий.

Не менш давній спосіб створення огорож – складені в ряд кілки із загостреними вершинами. Споруда надійна і міцна, що відмінно захищає від «непрошених гостей». Термін служби істотно більший, ніж у тину та його різновидів, але недостатньо великий для сучасного власника ділянки (огорож не має фундаменту і поступово осідає, розхитується). Та й матеріалу для його спорудження потрібно багато.

У своєму первозданному вигляді подібний вид огорож практично не використовується, на зміну йому прийшов ще екзотичний для наших співвітчизників вид огорож з бамбука.

Перші асоціації з цією назвою і у більшості з нас пов’язані з американськими ковбоями та їхніми угіддями. Але на території нашої табори подібні огорожі давно використовуються для окреслення ділянок пасовищ, садів та городів. Навіть у деяких приватних дворах такий спосіб використовується досі. Прибиті до бруса з дерева кілька дощок або жердин із досить широкими проміжками нескладно спорудити. Паркан чітко окреслить територію, але не захистить від сторонніх очей.

Паркан із так званого штакетника – найпопулярніший вид дерев’яних огорож. Один із найпростіших способів виготовлення такого паркану – вертикальне кріплення дощок до прожилін, які, у свою чергу, кріпляться до вбитих у землю дерев’яних стовпів. Популярним цей вид огородження став через доступність матеріалу та дуже швидкий монтаж. Огородження в результаті виходить досить міцним і надійним, при належному догляді здатне прослужити досить довго.

Ще одна перевага даного типу огородження в тому, що він досить чітко окреслює межі ділянки, не даючи приводу для сторонніх очей (якщо штакетник розташований досить близько один до одного, то помітити те, що відбувається за огорожею, просто не вийде).

Але суцільний вертикальний штакетник як огорожа не всіх власників земельних ділянок та приватних дворів влаштовує з погляду естетики. Зовнішній вигляд такого огородження можна прикрасити декоративними елементами. Навіть найпростіші грати з планок у верхній частині паркану або як вставки в прольотах, перетворюють зовнішній вигляд дерев’яної огорожі.

Нині найбільш поширене горизонтальне розташування штакетника між опорними стовпами чи колонами. Такий дизайн дозволяє отримати максимально суцільну огорожу (без отворів) за мінімальних витрат деревини.

Суцільний дерев’яний паркан з горизонтальним розташуванням штакетника можна використовувати як основу для кріплення грядок, поличок і навіть лавок.

Ґрати, складені з нешироких планок здатні нести і декоративну роль у створенні образу дачної або присадибної ділянки. Паркан виходить не найміцніший, але красивий, ніби ажурний. Рейки або вузькі дошки можна перехрещувати прямо або по діагоналі, використовувати вироби різних кольорів або оброблених різними по темряві лаками та морилками.

Часто паркан у вигляді дерев’яних грат використовують як опору для кучерявих рослин. В результаті виходить наполовину «жива», зелена огорожа, дерев’яна основа якої найбільше органічно вписується в загальний образ.

Для того щоб підсилити ефект від декорування, хвіртку або ворота дерев’яного паркану (виконані з того ж матеріалу) можна оснастити перголою або невеликим навісом ґратчастим з колонами.

Якщо говорити про класифікацію парканів з дерева за типом технології монтажу, то виділяють лише дві основні групи:

Дерев’яна огорожа без фундаменту. Зводиться швидко, але служить недовго;

Огородження з деревини на фундаменті (цоколі). Вимагатиме великих витрат часу та матеріалів, але й прослужить набагато довше, а сама споруда буде міцнішою та надійнішою.

Для того, щоб зробити паркан більш міцним, дешевим або красивим, використовують поєднання деревини з іншими будівельними матеріалами:

• цегла;
• камінь різної модифікації;
• бетон та залізобетон;
• металевий штакетник та металопрофіль;
• металеве кування;
• непридатний матеріал.

Найчастіше матеріал для комбінування в дерев’яному паркані використовують для виготовлення цоколя (так конструкція стає міцнішою, надійнішою та довговічнішою) або колон (стовпів), до яких кріпиться деревина (з тих же причин).

Але трапляється, що другорядний матеріал для комбінування вводиться виключно з декоративною метою. Як, наприклад, ковані елементи у верхній частині цього паркану.

Безумовно, деревина без додаткової обробки поверхонь прослужить як матеріал для огородження недовго – занадто згубними можуть бути кліматичні дії. Для того щоб захистити деревину від гниття від постійного впливу опадів та вигоряння від прямих сонячних променів, необхідне просочування спеціальними антисептиками та покриття лаками чи фарбами. Чи потрібно надати вашому паркану нового кольору або зберегти природний малюнок деревини — вирішувати вам. Багато залежить від того, яким чином виконані дерев’яні елементи на фасаді будівлі та інших учасників ландшафтного дизайну ділянки (якщо такі є) і вашого бажання гармонійно вписати огорожі в загальну картину або зробити її акцентним елементом.

Якщо в образі головної будівлі є пофарбовані дерев’яні елементи, то логічно використовуватиме це колірне рішення для виконання паркану. Наприклад, білі вставки на фасаді будинку (фронтон даху, ковзани, колони, балкон або тераса та інші елементи) і додаткових спорудах перегукуватимуться з аналогічним виконанням огорожі, і створюватимуть святковий образ всього ансамблю.

Дерево можна не позбавляти свого природного малюнка, але змінити початковий відтінок. За допомогою напівпрозорих лаків, морилок та інших просочення і засобів і покриттів, можна досягти кольору, який, наприклад, буде ідеально підходити до кольору фасаду будівлі (цегла, камінь або декоративний матеріал неприродного походження).

Але здебільшого дерево залишають у своєму природному зовнішньому вигляді. Тим більше, що ніякий інший матеріал не здатний привнести стільки природної теплоти до сучасних будівель, основою яких є бетон, скло, метал та піноблоки в сірих тонах.