характеристики, опис, властивості — Ідеї інтер’єрів

Плануючи ремонт або купівлю меблів, завжди хочеться дізнатися більше про існуючі матеріали, їх переваги та недоліки. Маючи вичерпну інформацію, легше зрозуміти, яких умов експлуатації призначені ті чи інші речі, розрахувати приблизний термін служби і зробити усвідомлений вибір. У цій статті мова піде про МДФ – замінника масиву дерева, який часто плутають із деревостружковими плитами. Маючи низку переваг, про які буде розказано нижче, цей матеріал відмінно підходить для будівництва, обробки приміщень, виробництва меблів, дверей та декору.

Абревіатура МДФ — це транслітерація англомовного терміна Medium Density Fibreboard, що в перекладі означає «волокниста плита середньої щільності».

Даний матеріал складається з пресованої подрібненої тирси, змішаної зі сполучними речовинами. Випускається він у листах товщиною від 3 мм до 6 см. З деревоволокнистих плит виготовляють меблі, будівельні та оздоблювальні елементи, упаковку та інші речі. Фактично це недорогий замінник дерева, що виробляється з відходів лісової промисловості.

Обробляти МДФ набагато простіше, ніж натуральні дошки, до того ж, він не всихає, не тріскається, чудово зберігає тепло і має гарні звукоізолюючі властивості. У порівнянні з деревностружковими плитами, цей матеріал більш екологічний, тому що в ньому міститься набагато менше смол формальдегідів.

До недоліків МДФ можна віднести нестійкість до вологості та механічних впливів, а також швидку займистість. Термін експлуатації виробів із МДФ у нормальних умовах становить близько 10 років.

Іноді МДФ розшифровують як «дрібнодисперсна деревна фракція» і це зовсім не помилка.

Справа в тому, що для виробництва даного матеріалу сировину (тріски, стружку, тирсу) ретельно подрібнюють, перетворюючи майже на пил. Для цього спочатку їх нагрівають пором до 100°C і доводять до вологості 80%, після чого поміщають в дефібратор і перемелюють. До волокнистої маси додаються модифіковані меламіном карбамідоформальдегідні смоли та парафін. Далі все це сушиться кілька секунд гарячим повітрям за середньої температури 200°C і потрапляє в бункер для утрамбування.

Суміш, що вийшла, розрівнюють катком по конвеєру, формуючи безперервну плиту. Потім зверху опускають прес з тиском 350 МПа та нагрівають матеріал до 230°C. Під таким впливом він сплавляється, ущільнюється і набуває міцності. Згодом тиск зменшують приблизно тричі, а товщину листа регулюють вже без нагріву.

Охолоджену смугу шліфують і розрізають пилкою на плити. На останньому етапі наноситься декоративне покриття.

Середньої щільності волокнисті плити, які застосовуються для виробництва меблів та лицьового оздоблення приміщень, залежно від типу декоративного покриття поділяються на ламіновані, фарбовані та шпоновані.

Ламінування має на увазі гарячу поклейку на поверхні МДФ будь-якого декоративного матеріалу. Це може бути просмолений папір, меламін, а найчастіше — пвх-плівка. Лицьовий матеріал щільно зчепляється із основою під пресом, завдяки чому забезпечується висока естетичність плит на весь період користування. Існує безліч текстур ламінату — під камінь, шкіру, слонову кістку, різні тканини, але найпопулярнішими є імітації деревини.

Застосування сучасних лакофарбових складів поверх шару грунтовки, що вирівнює, дозволяє робити з сіруватих листів МДФ блискучі дзеркально-глянцеві або благородні матові панелі. Така обробка найчастіше застосовується для кухонних меблів (яку важливо захистити від вологи), а також інших інтер’єрних елементів у стилі модерн, хай-тек та мінімалізм.

Шпон – це тонкий, красивий зріз натурального дерева. Він приклеюється на плиту, надаючи їй повну зовнішню схожість з оригіналом. Шпоновані панелі МДФ використовуються для виготовлення дверей, стін, комодів та величезної кількості інших речей.

В цілому, це, напевно, найдорожчий вид обробки, хоча ціна залежить від якості покриття. На вигляд і на дотик це справжня деревина, іноді навіть рідкісних, незвичайних порід.

Деревноволокнисті плити користуються в світі не меншою популярністю, ніж природні дошки. Для цього існує ціла низка причин, а саме:

— Міцність — між волокнами спресованих листів немає повітря, тому матеріал не розтріскується і не кришиться, довго тримає форму;
— простота обробки, у тому числі декоративної — з МДФ легко випилювати будь-які фігури, вирізати об’ємні прикраси і навіть за спеціальною технологією надавати йому м’які вигини;
— Великий вибір лицьових покриттів, що дозволяє знайти ідеальний варіант для будь-якого інтер’єру.

Після просочення спеціальними речовинами, ламінування плівкою або покриття латексною водовідштовхувальною фарбою, МДФ можна використовувати навіть у вологих приміщеннях, таких як ванна та кухня. Вироби з маркуванням E1 допускаються для застосування в житлових кімнатах (це означає, що 100 г плити виділяють не більше 10 мг формальдегідів, тобто допустиму за санітарними правилами норму). У будь-якому випадку, із ДСП шкідливих випарів у кілька разів більше.

МДФ панелі бувають I класу (без вад) і II (можливі невеликі естетичні недоліки, нерівності або трохи більші вкраплення).

Вироби з деревоволокнистих плит середньої щільності — справжня знахідка для всіх бажаючих обставити свій будинок, офіс або громадський заклад красивими та якісними меблями за порівняно невелику ціну.

Як правило, МДФ застосовують для корпусних варіантів — шафи, гарнітури, стелажі, столи, тумбочки, комоди з цього матеріалу виглядають дуже сучасно і чудово виконують свої функції.

Втім, нерідко він становить основу диванів, м’яких крісел, ліжок. Покриті ламінатом або шпоном, з рельєфними візерунками або цікаво забарвлені, меблі з МДФ допоможе будь-де створити затишну і теплу атмосферу.

МДФ добре справляється з роллю універсального замінника дерева і при облаштуванні будівель. З таких плит роблять балки, перегородки, обшивають ними стелі, утеплюють стіни, виготовляють плінтуси, куточки, дверні коробки, двері, сходи, перила та підвіконня.

А ось де застосовувати такі панелі не варто, так це на підлозі (вони досить м’які і можуть деформуватися), а також у зовнішній обробці та приміщеннях з дуже високою вологістю.

Вирізати будь-яку форму або випиляти візерунок з МДФ не складно навіть для тих, хто ніколи не працював з деревом і не має спеціальних верстатів. Це заняття чимось нагадує обробку гіпсокартону.

Виробляючи маніпуляції з МДФ, варто пам’ятати, що він не допускає багаторазового застосування саморізів і цвяхів. Якщо потрібно зробити подібне кріплення, у матеріалі спочатку просвердлюють отвори, а потім уже за допомогою болтів та гайок з’єднують елементи.